Послання Urbi et Orbi
Його Святості Івана Павла II
Різдво, 25 грудня 1997
1. «Земля побачила свого Спасителя». Сьогодні, на Різдво, ми живемо повною правдою цих слів: земля побачила свого Спасителя. Першими Його побачили вифлеємські пастухи, які на слова ангелів із радістю поспішили до вбогої печери. Це була ніч, ніч, наповнена таємницею. Що вони бачили перед собою? Дитина, поміщена в ясла, а біля Неї, з любов’ю, Марія та Йосип. Вони побачили Дитину, але, осяяні вірою, в цій тендітній істоті впізнали Бога, що став людиною, і принесли Йому свої бідні дари. Так вони, самі того не усвідомлюючи, почали той гімн хвали Еммануїлу, Богу що прийшов жити між нами, який лунатиме з покоління в покоління. Це радісна пісня, спадщина всіх, хто сьогодні духом мандрує до Вифлеєму, щоб відсвяткувати народження Господа і прославити Бога за Його дивовижні діла. Ми також об’єднуємося з ними у вірі, у цій унікальній зустрічі прославлення, яка традиційно поновлюється щороку на Різдво тут, на площі Св. Петра, і яка завершується благословенням, яке єпископ Риму передає Urbi et Orbi:
Urbi: цьому Місту, яке завдяки служінню святих Апостолів Петра і Павла унікальним чином «бачило» Спасителя світу.
Et Orbi: до всього світу, в якому Добра Звістка про спасіння поширилася повсюдно, до самих кінців землі. Таким чином, радість Різдва стала надбанням незліченних народів та націй. По правді кажучи, «усі кінці землі побачили, як наш Бог спасає» (Пс 97[98]:3).
2. Отже, послання сьогоднішньої урочистості є адресоване до всіх. Усі покликані брати участь у радості Різдва. «Ликуйте перед Господом, уся земле, радійте й веселіться, і псалми співайте!» (Пс 97[98]:4). Різдво – день надзвичайної радості! Ця радість проникла в серця людей і по-різному знайшла своє вираження в історії та культурі християнських народів. Вона знайшла відлуння у літургійній та народній пісні, у живописі, в літературі та у всіх сферах мистецтва. Для християнського формування цілих поколінь велике значення мають ці традиції та пісні, сакральні п’єси і, насамперед, ясла. Таким чином, пісня про ангелів у Вифлеємі знайшла універсальний та різноманітний відгомін у звичаях, поглядах, культурах кожної епохи. Вона знайшла відлуння в серці кожного віруючого.
3. Сьогодні, днем радості для всіх, днем, наповненим такою кількістю закликів до миру та братерства, більш інтенсивними та різкими стають благальні крики народів, які прагнуть свободи та злагоди, у ситуаціях тривожного етнічного та політичного насильства. Сьогодні сильніше лунають голоси тих, хто щедро віддається руйнуванню бар’єрів страху та агресії, сприяючи порозумінню між народами різного походження, кольору шкіри та віросповідань. Сьогодні для нас більш трагічними здаються страждання народів, які тікають у гори своєї власної землі або шукають надійного притулку на узбережжях сусідніх країн, щоб шукати слабку надію на менш ризиковане, більш безпечне існування. Більш тривожним сьогодні є напружене мовчання постійно зростаючої безлічі нових бідних: чоловіків і жінок без роботи і без притулку, немовлят і дітей, зранених і зневажених, підлітків, залучених до війн дорослих, юних жертв наркотиків або залучених оманливими міфами. Сьогодні Різдво – день довіри для людей, які давно розділилися, які нарешті повернулися, щоб зустрітися один з одним і поговорити. Це часто боязкі та тендітні перспективи, повільні та виснажливі діалоги, але оживлені надією на досягнення домовленостей, які б поважали права та обов’язки всіх.
4. Це Різдво! Це наше заблукале людство, що мандрує до третього тисячоліття, чекає на Тебе, о Вифлеємське Дитя, яке прийшло виявити любов Отця. Ти, Царю Миру, запрошуєш нас сьогодні не боятися, і Ти відкриваєш наші серця для перспектив надії. Тому «співайте Господеві нову пісню, бо він учинив чуда» (пор. Пс 97[98]:1). Ось найбільше чудо, здійснене Богом: Він сам став людиною, Він народився у Різдвяну ніч, пожертвував своє життя за нас на хресті, Він воскрес на третій день за Святим Письмом і через Євхаристію залишається з нами до кінця часу. По правді «…Слово стало тілом, і оселилося між нами» (Йо 1:14). Світло віри дає нам змогу розпізнати у новонародженій Дитині вічного та безсмертного Бога. Його слави ми стаємо свідками. Хоч Він був всемогутнім, Він одягнувся у крайню бідність. Це наша віра, віра Церкви, яка дає нам змогу визнавати славу Єдинородного Сина Божого, навіть якщо наші очі бачать тільки людину, Дитя, народжене у стайні у Вифлеємі.
Бог став людиною, і сьогодні лежить тут, у яслах, і Всесвіт тихо споглядає Його. Нехай людство визнає Його своїм Спасителем!
Джерело: www.vatican.va
Переклад з англійської: Максим Гонтар
Ілюстрація: Gerard van Honthorst: Adoration of the Child
